Методики, тести

КАПІТАН ? КЕРМАНИЧ ? ПАСАЖИР ?

Відомо, що характер людини виявляється у вчинках, стосунках з людьми, у виборі, який будь-хто з нас робить у тій чи іншій ситуації. Якщо Ви хочете краще пізнати себе, дайте відповідь на кожне з 15 поданих запитань: так, ні, не знаю. Це, звичайно, не екзамен, однак важливо, щоб Ви, відповідаючи, були щирі.

1. Я завжди почуваю відповідальність за все, що відбувається у моєму житті.

2. У моєму житті не було б стільки проблем, коли б дехто з людей змінив своє ставлення до мене.

3. Я надаю перевагу дії, а не роздумам над причинами моїх невдач.

4. Іноді мені здається, що я народилася (народився) під “нещасливою зіркою”.

5. Я вважаю, що алкоголіки самі винні у своїй хворобі.

6. Іноді я вважаю, що багато за що у моєму житті відповідальні люди, під впливом яких я стала (став) такою (таким), якою (яким) я є.

7. Якщо я хворію, я лікуюся переважно самостійно, не звертаючись за допомогою до лікаря.

8. Я вважаю, що у сварливій вдачі та агресивності, які так дратують в жінках, найчастіше винні інші люди.

9. Вважаю, що будь-яку проблему можна вирішити, і не дуже розумію тих, у кого постійно виникають якісь життєві труднощі.

10. Я люблю допомагати людям, оскільки відчуваю вдячність за те, що інші зробили для мене.

11. Якщо відбувається конфлікт, то, роздумуючи, хто у ньому винний, я, в основному, починаю з самої (самого) себе.

12. Якщо чорна кішка перебіжить мені дорогу, я перейду на другий бік вулиці.

13. Я вважаю, що кожна людина, незалежно від обставин, має бути сильною та самостійною.

14. Я знаю свої недоліки, але хочу, щоб усі ставилися до них поблажливо.

15. Зазвичай я мирюся із ситуацією, вплинути на яку не в змозі.

Оцінка: За кожну відповідь “так” на запитання 1, 3, 5, 7, 9, 11, 13 і відповідь “ні” на запитання 2, 4, 6, 8, 10, 12, 14, 15 поставте собі по 10 балів. За відповідь “не знаю” – по 5 балів. Підрахуйте загальну кількість балів.

100 – 150 балів. Ви капітан власного життя, відчуваєте відповідальність за все, що з Вами відбувається, багато берете на себе, долаєте труднощі, не перебільшуючи їх, не підносячи до рангу життєвих проблем. Ви ставите перед собою завдання і думаєте над ним, як його можна вирішити. Що при цьому Ви відчуваєте, що відбувається у Вашій душі – для оточуючих є таємницею.

50 – 99 балів. Ви залюбки буваєте керманичем, однак можете, якщо це необхідно, передати штурвал у вірні руки. Оцінюючи причини власних труднощів, Ви в цілому реалістичні. Гнучкість, розважливість і чуйність завжди бувають Вашими супутниками. Можливі ситуації, які зовсім Вас не стосуються, Ви не несете за них ніякої відповідальності, проте, якщо це потрібно, берете відповідальність на себе. Ви, як правило, знаєте, коли це треба зробити. Ви вмієте жити у злагоді з іншими людьми, не порушуючи своєї внутрішньої гармонії.

До 49 балів. Ви часто буваєте пасажиром у своєму житті, легко підкоряєтеся зовнішнім силам, говорячи: так склалися обставини, доля тощо. В своїх труднощах Ви звинувачуєте будь-кого, лише не себе. Справжня незалежність здається Вам недосяжною і неможливою. Проте Ви вмієте мирно співіснувати з іншими, незважаючи на те, які це люди і як вони ставляться до Вас.

ЧИ СИЛЬНИЙ У ВАС ХАРАКТЕР ?

Візьміть аркуш паперу і дайте відповіді на поставлені запитання. Після відповідей на всі запитання за шкалою набраних балів Ви дізнаєтесь до якої із чотирьох груп, перелічених наприкінці тесту, Ви можете себе віднести.

1. Ви часто замислюєтеся над тим, який вплив мають Ваші вчинки на оточуючих?

а) дуже рідко;

б) рідко;

в) достатньо часто;

г) дуже часто.

2. Вам доводиться говорити що-небудь таке, у що Ви особисто не вірите через впертість, усупереч іншим чи через “вагомі” переконання?

а) так;

б) ні.

3. Які з перелічених якостей Ви найбільше всього цінуєте в людях?

а) наполегливість;

б) широке мислення;

в) ефектність, уміння “показати себе”.

4. Чи схильні Ви до педантизму?

а) так;

б) ні.

5. Чи швидко забуваєте неприємності, що відбуваються з Вами?

а) так;

б) ні.

6. Чи любите аналізувати свої вчинки?

а) так;

б) ні.

7. Знаходячись у колі добре Вам знайомих осіб:

а) намагаєтеся зберегти тон, прийнятий у цьому колі;

б) залишаєтеся самим собою?

8. Розпочинаючи важке завдання, чи намагаєтесь не думати про труднощі, що Вас очікують?

а) так;

б) ні.

9. Які з перелічених визначень найбільше підходять Вам?

а) мрійливий;

б) “друзяка”;

в) старанний у праці;

г) пунктуальний, акуратний;

д) “філософ” у широкому розумінні цього слова;

е) метушлива людина.

10. Під час обговорення того чи іншого питання Ви:

а) висловлюєте власну точку зору, хоча вона відрізняється від думки більшості;

б) вважаєте, що в даній ситуації краще промовчати, хоча й маєте іншу точку зору;

в) підтримуєте більшість, залишаючись при своїй думці;

г) не переймаєтеся роздумами і приймаєте точку зору, яка переважає.

11. Яке почуття викликає у Вас неочікуваний виклик до керівника?

а) роздратування;

б) хвилювання;

в) занепокоєння;

г) байдужість.

12. Якщо в розпалі полеміки Ваш опонент “зірветься” і дозволить собі особистий випад проти Вас, як Ви вчинете?

а) відповісте йому в тому ж тоні;

б) проігноруєте цей факт;

в) демонстративно образитеся;

г) запропонуєте зробити перерву.

13. Якщо Вашу роботу забракували, це викличе у Вас:

а) досаду;

б) сором;

в) гнів.

14. Якщо Ви потрапляєте в халепу, кого звинувачуєте передусім?

а) самого себе;

б) “фатальне невезіння”;

в) інші “об’єктивні обставини”.

15. Чи не здається Вам, що оточуючі люди – керівники, колеги або підлеглі – недооцінюють Ваші здібності та знання?

а) так;

б) ні.

16. Якщо Ваші товариші чи колеги починають над Вами жартувати, то Ви:

а) сердитеся на них;

б) намагаєтеся ретируватися;

в) не роздратовуючись, починаєте підігрувати їм;

г) відповідаєте сміхом, чи, скажімо, не звертаєте уваги;

д) робите байдужий вигляд і навіть посміхаєтесь, однак у душі обурюєтесь?

17. Якщо Ви поспішаєте і раптово на звичайному місці не знаходите свій портфель (парасолю, рукавиці тощо), то Ви:

а) будете продовжувати пошук мовчки;

б) будете шукати, звинувачуючи своїх домашніх у безладі;

в) підете без потрібної Вам речі?

18. Що швидше за все виведе Вас із рівноваги?

а) довга черга у приймальній;

б) натовп у громадському транспорті;

в) необхідність приходити у в те саме місце декілька разів з одним і тим самим питанням.

19. Закінчивши суперечку, продовжуєте вести її подумки, наводячи все нові й нові аргументи на захист своєї точки зору?

а) так;

б) ні.

20. Якщо для виконання важливої і термінової роботи Вам випаде можливість вибрати собі помічника, кого із можливих кандидатів Ви виберете?

а) людину-виконавця, проте безініціативну;

б) людину знаючу, але вперту і суперечливу;

в) людину обдаровану, однак ледачу.

Шкала оцінки відповідей:

1. а – 0, б – 1, в – 2, г – 3;

2. а – 0, б – 1;

3. а – 1, б – 1, в – 0;

4. а – 2, б – 0;

5. а – 0, б – 2;

6. а – 2, б – 0;

7. а – 2, б – 0;

8. а – 0, б – 2;

9. а – 0, б – 1, в – 3, г – 2, д – 2, е – 0;

10. а – 2, б – 0, в – 0, г – 0;

11. а – 0, б – 1, в – 2, г – 0;

12. а – 0, б – 2, в – 1, г – 3;

13. а – 2, б – 1, в – 0;

14. а – 2, б – 0, в – 0;

15. а – 0, б – 2;

16. а – 0, б – 1, в – 2, г – 0, д – 0;

17. а – 2, б – 0, в – 1;

18. а – 1, б – 0, в – 2;

19. а – 0, б – 2;

20. а – 0, б – 1, в – 2.

Якщо Ви набрали:

менше 15 балів. На жаль, людина Ви слабохарактерна, неврівноважена і, можливо, безтурботна. У неприємностях, які відбуваються з Вами, готові звинувачувати будь-кого, крім себе. І в дружбі, і в роботі на Вас важко покластися (задумайтесь над цим!);

від 15 до 25 балів. У Вас достатньо міцний характер. У Вас реалістичні погляди на життя, однак не всі Ваші вчинки рівноцінні. Бувають у Вас і зриви, і помилки. Ви сумлінні та цілком терплячі в колективі. Проте Вам є над чим подумати, щоб позбутися деяких недоліків (можна не вагатися, Вам це під силу!);

від 26 до 38 балів. Ви належите до людей наполегливих, з достатнім почуттям відповідальності. Цінуєте свої судження, але зважаєте на думку інших. Вірно орієнтуєтесь ситуаціях, що виникають, і в більшості випадків умієте вибрати правильне рішення. Це говорить про наявність у Вас рис сильного характеру. Уникайте лише самолюбства і завжди пам'ятайте: сильний – це не означає жорстокий;

більше 38 балів. Вибачайте, але ми нічого Вам не можемо сказати. Чому? Тому що просто не віриться, що є люди з таким ідеальним характером. А можливо, така сума балів – це результат не зовсім об'єктивної оцінки своїх вчинків і поведінки?

Емоції та їх вплив на розвиток стресу

Емоції – це суб’єктивні реакції людини на дію внутрішніх і зовнішніх подразників, які проявляються у вигляді чуттів та переживань.

Емоції поділяють на:

• первинні ( страх, тривога, радість, гнів та ін.);
• вторинні (образа, провина, заздрість, зловтіха та ін.);
• позитивні ( натхнення, ентузіазм успіх, впевненість та ін.);
• негативні ( лють, переляк, страх, горе та ін.).

Механізм виникнення емоцій:

Механізм пов'язаний з накопиченням в крові адреналіну, який забезпечує закономірний комплекс змін. Для емоцій характерні: прискорення серцевої діяльності та дихання, підвищення кров'яного тиску, посилення потовиділення, збільшення тонусу м'язів, тремтіння, розширення зіниць тощо. Особливо виражені ці ознаки при негативних емоціях, у випадках, коли порушується чіткість сприйняття, виникають помилки за рахунок зниження гальмових процесів неправильної зорової оцінки (розширення зіниці) тощо. Виникнення емоцій мимовільне, але певним чином зумовлене типом нервової системи. Тривала емоційна напруга призводить до низки захворювань психічних розладів.

Позитивні емоції сприятливо впливають на організм, а негативні причиняють помилкові дії, пригнічення психіки, ступор (заціпеніння).

Визначення рівня стресу (психологічний тест)

Оцініть свої відповіді наступним чином:

• майже ніколи – 1 бал;
• іноді – 2 бали;
• часто – 1 бали;
• майже завжди – 4 бали.

1.     Дрібниці мене дратують.

2.     Якщо змушений чекати, нервую.

3.     Коли почуваю себе незручно, червонію.

4.     Коли злюся, можу образити людину.

5.     Не сприймаю критику, дуже злюся.

6.     Якщо у тролейбусі мене штовхнуть, здатний на грубощі.

7.     Постійно займаюсь чим-небудь, мій вільний час заповнений справами.

8.     Не буваю пунктуальним, приходжу або раніше, або пізніше.

9.     Не вмію вислухати, завжди перебиваю інших.

10. Страждаю відсутністю апетиту.

11. Хвилююсь не знати чому.

12. Уранці почуваю себе погано.

13. Постійно стомлений, сплю погано, не в змозі „відключитись”.

14. Після тривалого сну – як побитий.

15. Здається, що серце не в порядку.

16. Болять спина і шия.

17. Стукаю по столу пальцями, а коли сиджу, трясу ногою.

18. Мрію про славу, хочу, щоб мене хвалили за зроблене.

19. Думаю, що я кращий за багатьох, але ніхто цього не визнає.

20. Не дотримуюсь дієти, але моя вага постійно коливається.

Підрахуйте бали.

Якщо їх менше 30 – ви ведете спокійне і розумне життя, справляєтеся із життєвими проблемами. Не страждаєте від зайвої скромності і оманливого честолюбства. Було б добре, якби ваші відповіді перевіряла людина, яка вас добре знає. Хто набрав таку кількість балів, часто бачать себе у рожевому світлі.

31 – 45. Ваше життя сповнене діяльності і напруження. Страждаєте від стресу як у позитивному смислі – намагаєтесь досягти поставленої мети, так і в негативному – є проблеми і клопоти. Ймовірно, такий спосіб життя вестимете і далі, але потрібно залишити трохи часу і для себе.

46 – 60. Ваше життя – постійна боротьба. Ви мрієте про кар’єру. До оцінки інших ви аж ніяк не байдужі. Це створює для вас постійний стресовий стан. Житимете так і далі, можливо, досягнете чого-небудь у діловому і особистому житті, проте навряд чи це буде вдовольняти вас, тому що все вже минуло. Утримуйтесь від зайвих суперечок, стримуйте гнів, викликаний дрібницями. Не намагайтеся досягти завжди максимуму, іноді відмовтеся від якогось зобов’язання.

Понад 60. Живете, як водій, котрий натискує одночасно на газ і гальма. Змініть спосіб життя. Стрес загрожує і вашому здоров’ю, і вашому майбутньому. Якщо не можете змінити, спробуйте хоча б „розрядитися”.

Тест Г. Айзенка для визначення типу темпераменту

Інструкція. Вам пропонується кілька питань. На кожне питання відповідайте лише «так» або «ні». Не витрачайте час на обговорення питань, тут не може бути гарних або поганих відповідей, тому що це не випробування розумових здібностей.

Питання

1. Чи часто Ви відчуваєте жагу до нових вражень, до того, щоб відволіктися, випробувати сильні відчуття?

2. Чи часто Ви відчуваєте, що маєте потребу в друзях, які можуть зрозуміти Вас, підбадьорити, поспівчувати?

3. Чи вважаєте Ви себе безтурботною людиною?

4. Чи дуже важко Вам відмовитися від своїх намірів?

5. Ви обмірковуєте свої справи не поспішаючи чи прагнете почекати, перш ніж діяти?

6. Чи завжди Ви виконуєте свої обіцянки, навіть якщо Вам це невигідно?

7. Чи часто у Вас бувають спади та підйоми настрою?

8. Чи швидко Ви зазвичай дієте й говорите?

9. Чи виникало у Вас коли-небудь відчуття, що Ви нещасні, хоча жодної серйозної причини для цього не було?

10. Чи правильно, що на парі Ви здатні зважитися на все?

11. Чи бентежитеся Ви, коли хочете познайомитися з людиною протилежної статі, яка Вам симпатична?

12. Чи буває, що, розлютившись, Ви виходите із себе?

13. Чи часто Ви дієте нерозважливо, під впливом моменту?

14. Вас часто турбує думка про те, що Вам не слід було щось робити або говорити?

15. Чому Ви віддаєте перевагу: читанню книг чи зустрічам з людьми?

16. Чи правильно, що Вас легко образити?

17. Чи полюбляєте Ви часто бувати в компанії?

18. Чи бувають у Вас такі думки, якими Вам не хотілося б ділитися з іншими?

19. Чи правильно, що іноді Ви настільки сповнені енергії, що все горить у руках, а іноді відчуваєте втому?

20. Чи намагаєтеся Ви обмежувати коло своїх знайомств невеликою кількістю найближчих друзів?

21. Чи багато Ви мрієте?

22. Коли на Вас гримають, чи відповідаєте Ви тим самим?

23. Чи вважаєте Ви всі свої звички гарними?

24. Чи часто у Вас виникає почуття, що Ви в чомусь винні?

25. Чи здатні Ви іноді дати волю своїм почуттям і безтурботно розважатися у веселій компанії?

26. Чи можна сказати, що нерви у Вас часто натягнуті до межі?

27. Чи маєте Ви славу людини жвавої та веселої?

28. Після того як справу зроблено, чи часто Ви подумки повертаєтеся до неї й думаєте, що могли б зробити краще?

29. Чи почуваєтеся Ви неспокійно, перебуваючи у великий компанії?

30. Чи трапляється, що Ви передаєте чутки?

31. Чи буває, що Вам не спиться через те, що в голові вирують різні думки?

32. Якщо Ви хочете про щось довідатися, Ви знаходите це в книзі чи питаєте в людей?

33. Чи буває у Вас сильне серцебиття?

34. Чи подобається Вам робота, що вимагає зосередженості?

35. Чи бувають у Вас дрижаки?

36. Чи завжди Ви говорите правду?

37. Чи буває Вам неприємно перебувати в компанії, де кепкують один з одного?

38. Чи дратівливі Ви?

39. Чи подобається Вам робота, що вимагає швидкодії?

40. Чи правильно, що Вам часто не дають спокою думки про різні неприємності й жахи, які могли б статися, хоча все скінчилося благополучно?

41. Чи правильно, що Ви неквапливі в рухах і трохи повільні?

42. Чи спізнювалися Ви коли-небудь на роботу, на зустріч із кимось?

43. Чи часто Вам сняться кошмари?

44. Чи правильно, що Ви так любите поговорити, що не пропускаєте будь-яку нагоду поговорити з новою людиною?

45. Чи турбують Вас які-небудь болі?

46. Чи засмутитеся Ви, якщо довго не зможете бачитися з товаришами?

47. Чи нервова Ви людина?

48. Чи є серед ваших знайомих ті, хто Вам точно не подобається?

49. Ви впевнена в собі людина?

50. Вас легко зачіпає критика ваших недоліків чи вашої роботи?

51. Чи важко Вам одержати справжнє задоволення від заходів, у яких бере участь багато народу?

52. Чи турбує Вас відчуття, що Ви чимось гірші за інших?

53. Зуміли б Ви внести пожвавлення в нудну компанію?

54. Чи трапляється, що Ви говорите про речі, на яких зовсім не розумієтесь?

55. Чи піклуєтеся Ви про своє здоров’я?

56. Чи любите Ви пожартувати над іншими?

57. Чи страждаєте Ви від безсоння?

Бланк відповідей

Прізвище, ім’я, по-батькові __________________________________________________________________

група ______________ дата _______________

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
13	14	15	16	17	18	19	20	21	22	23	24
25	26	27	28	29	30	31	32	33	34	35	36
37	38	39	40	41	42	43	44	45	46	47	48
49	50	51	52	53	54	55	56	57

Опрацювання результатів

Екстраверсія.

Обчислюється сума відповідей «так» у питаннях 1, 3, 8, 10, 13, 17, 22, 25, 27, 39, 44, 46, 49, 53, 56 і відповідей «ні» у питаннях 5, 15, 20, 29, 32, 34, 37, 41, 51.

Якщо сума балів дорівнює 0-10, то Ви інтроверт, занурені в себе.

Якщо 15-24, то Ви екстраверт, товариська людина, обернена до зовнішнього світу.

Якщо 11-14, то Ви амбіверт, спілкуєтеся, коли Вам це потрібно.

Невротизм.

Обчислюється кількість відповідей «так» у питаннях 2, 4, 7, 9, 11, 14, 16, 19, 21, 23, 26, 28, 31, 33, 35, 38, 40, 43, 45, 47, 50, 52, 55, 57.

Якщо кількість відповідей «так» дорівнює 0-10, то це свідчить про емоційну стійкість.

Якщо 11-16, то це емоційна вразливість.

Якщо 17-22, то з’являються окремі ознаки розхитаності нервової системи.

Якщо 23-24, то — невротизм, що межує з патологією, можливий зрив, невроз.

Неправда.

Обчислюється сума балів відповідей «так» у питаннях 6, 24, 36 і відповідей «ні» у питаннях

12,18, 30, 42, 48, 54.

Якщо набрана кількість балів 0-3 — норма людської неправди, відповідям можна довіряти.

Якщо 4-5, то сумнівно.

Якщо 6-9, то відповіді недостовірні.

Сангвінік-екстраверт: стабільна особистість, соціальний, спрямований до зовнішнього світу, товариська, часом балакуча, безтурботна, весела, любить лідерство, має багато друзів, життєрадісна.

Холерик-екстраверт: нестабільна особистість, збудлива, нестримана, агресивна, імпульсивна, оптимістична, активна, але працездатність і настрій нестабільні, циклічні. У ситуації стресу — схильність до істерико-психопатичних реакцій.

Флегматик-інтроверт: стабільна особистість, повільна, спокійна, пасивна, незворушна, обережна, замислена, мирна, стримана, надійна, спокійна у взаєминах, здатна витримати тривалі негаразди без зривів здоров’я і настрою.

Меланхолік-інтроверт: нестабільна особистість, тривожна, песимістична, зовні стримана, але в душі надзвичайно емоційна, чутлива, переймається й переживає, схильна до тривоги, депресій, смутку; у напружених ситуаціях можливі зрив або погіршення діяльності («стрес кролика»).

Типи нервової системи (темпераменту)

Сангвінік має сильний, врівноважений, рухливий тип нервової системи. У людей риси цього типу виявляються в енергії та впертості відносно досягнення мети (достатня сила нервових процесів), у самовладанні (достатня врівноваженість нервових процесів) і водночас у значній рухливості нервових процесів, що виявляється в умінні швидко перебудовувати свої звички й уподобання, виходячи з конкретних обставин життя.

Флегматик має сильну, врівноважену, проте інертну нервову систему. Люди, які належать до цього типу, відрізняються, передусім, неквапливістю дій. Поряд з енергією та великою працездатністю (достатня сила нервових процесів), самовладанням і вмінням тримати себе в руках (добра врівноваженість нервових процесів) у них спостерігається певний консерватизм поведінки, що свідчить про інертність (малу рухливість) нервових процесів.

Холерик має сильну, але неврівноважену нервову систему. Для людей нестримного типу характерна захопленість, з якою вони виконують роботу; вони працюють натхненно, але часто будь-яка дрібниця може звести все нанівець, що свідчить про нерівноваженість нервових процесів із переважанням збудження.

Меланхолік вирізняється загальною слабкістю нервової системи, для характеристики якої такі властивості, як урівноваженість і рухливість нервових процесів не застосовуються. Особливістю цього типу є швидкий розвиток позамежного гальмування під дією навіть помірних за силою подразників. У людини риси цього типу виявляються насамперед у нерішучості й нездатності наполягати на своєму. Меланхолік легко підкоряється чужій волі, за незвичних обставин впадає в паніку, життя видається йому дуже тяжким, сповненим переборних труднощів (слабкість нервових процесів). Такі люди намагаються ізолювати себе від життя з його хвилюванням, уникають товариства, бояться будь-якої відповідальності.

Екстраверсія-інтроверсія. Працюючи з типовими представниками екстраверсійною темпераменту, Айзенк відзначає його товариськість, дружелюбність, бажання і потреба в спілкуванні, наявність широкого кола друзів і знайомих. Він запальний, як правило, ця людина безтурботний і легковажний, але з ним завжди легко і весело. Активність, рішучість, можлива агресивність - все це сміливо можна віднести до екстравертів. Не завжди надійний, часто емоції беруть гору над здоровим глуздом.

Інтроверти є повною протилежністю екстравертів. Це урівноважені, стримані, часом сором'язливі люди, схильні до самоаналізу. У них трохи друзів, які завжди можуть на нього покластися. Обмірковує свої вчинки заздалегідь, уважно їх аналізуючи. Трохи песимістичні, але високоморальні. Уміють контролювати свої почуття.

Нейротизм. Шкала, що визначає емоційну стійкість або нестійкість індивіда. Емоційна стійкість - це ознака, що вказує на збереження організованих, цілеспрямованих вчинків як в звичайних, так і в стресових ситуаціях. Її ознаками вважається хороша схильність до адаптації, лідерства, відсутність значної напруженості в спілкуванні.

Нейротизм яскравий прояв отримує в надмірній дратівливості, швидкої зміни настрою, невмінні пристосовуватися, нестійкості до стресових ситуацій. Сюди ж можна віднести невпевненість в собі і оточуючих, неуважність, пригнічений стан, почуття неспокою, вразливість і емоційність.

Арт-терапевтична техніка «Трояндовий кущ» (В. Окландер)

Вік: середні, старші класи.

Форма проведення: індивідуальна.

Час проведення: 20–30 хвилин.

Обладнання: аркуші паперу А-4, кольорові олівці

Мета: дослідження уявлень учнів про себе, діагностика психічного та емоційного стану учнів, створення арт-терапевтичного простору, що сприяє реалізації творчого потенціалу учнів, їх саморозкриттю, самопізнанню.

·         Інструкція до роботи

Для виконання цієї техніки потрібно попросити учнів зручніше вмоститися на своїх стільчиках, розслабитися та заплющити очі. Кілька разів глибоко вдихнути та запропонувати трішки пофантазувати:

·         Уявіть, ніби ви — квітковий кущ троянди…

·         Який це кущ — великий чи маленький?

·         Він сильний чи слабкий, чи, можливо, тендітний?

·         Чи є на ньому квіти? Якщо є, то які вони? Якого кольору та розміру? Як багато їх?

·         Які гілочки та листочки на цьому кущі? А чи відчуваєте ви його коріння? Яке воно?

·         А тепер погляньте навколо: що оточує ваш кущ? Де він росте (ліс, галявина, сад, будинок)?

·         Можливо, хтось доглядає за ним чи просто приходить до нього в гості?

·         Як він почувається? Які почуття наповнюють його?

Ще раз обведіть поглядом картину, що постала в уяві. Спробуйте запам’ятати її. Тепер знову глибоко вдихніть повітря, видихніть, іще раз… Розплющте очі та намалюйте кожен свій кущик.

Інтерпретація малюнків надзвичайно важлива для пошуку «вказівок» на проблеми учня, оцінювання психічного та емоційного стану дитини, її ресурсного потенціалу.

Цілісне уявлення про внутрішній стан дитини під час інтерпретації дитячих робіт допоможуть отримати такі критерії:

·         емоційна стабільність, що має відображатися в загальному настрої роботи;

·         сприятливість соціального оточення;

·         рівень задоволення у спілкуванні та турботі;

·         рівень самооцінки;

·         прояви тривожності та агресії.

Для отримання відповідей на поставлені запитання

використаємо процедуру інтерпретації продуктів дитячої спонтанної творчості:

І етап — констатувальний — ми лише фіксуємо найперші загальні враження (як емоційні, так і естетичні), що виникають під час розглядання роботи;

ІІ етап — виявлення та оцінка ключових елементів роботи:

·         розмір куща та його розміщення свідчать про рівень самооцінки дитини, оскільки роботу можна умовно розподілити на три частини — середню, нижню та верхню, кожна з яких символізує нормальну (адекватну) самооцінку, занижену (невпевненість у собі, нерішучість, деяку байдужість до свого становища в соціумі, безініціативність) та завищену (незадоволеність своїм становищем у соціумі, претензія до визнання, прагнення самоствердження) самооцінку;

·         наявність квітів, їх форма та забарвлення — своєрідна характеристика особистості: велика кількість квітів різної форми та кольору свідчить про велику внутрішню енергію особистості, різноплановість її інтересів, нестандартність мислення;

·         наявність шипів — страх чи образа на навколишній світ, що нерідко у відповідь викликає недовіру та агресію;

·         коріння, земля зазвичай свідчать, наскільки комфортно рости «кущу» у своєму середовищі;

·         місцезнаходження куща не лише вказує на оточення автора роботи, а й засвідчує його ставлення до нього (прив’язаність, комфорт або навпаки — сум, пригнічення та прагнення вирватися);

·         наявність людей або тварин вказує на потребу в спілкуванні, теплі, любові та свідчить про існування близьких, дорогих людей: фігури людей символізують переважно турботу та догляд (зазвичай це образи батьків, бабусь чи дідусів), а тварини, птахи, рибки, метелики — вірних та щирих друзів;

·         інші рослини — соціум, наявність великого дерева біля куща зазвичай символізує батьківську опіку;

·         сонце — задоволення, емоційна стабільність та самодостатність учня;

·         похмурі чи низько навислі над кущем хмари свідчать про тривожність, негаразди та проблеми;

·         дороги — ідея нестримного пошуку, розвитку, руху вперед;

·         вода: стояча — ставки, озера символізують спокій, врівноваженість — своєрідна зупинка, відпочинок на життєвому шляху; бурхлива вода — учень має свою ціль і шлях до неї;

·         слід звернути увагу ще на один аспект: робота — це модель простору, яка тісно пов’язана з часом (минулим, сучасним, майбутнім), емоційним ставленням та дієвістю; тому ліва сторона й низ — минулий період і бездіяльність, депресивні емоції, невпевненість і пасивність; а права сторона й верх пов’язані з майбутнім та дієвістю, з позитивно забарвленими емоціями, енергією, активністю, конкретністю дій.

Такі ключові елементи відіграють основну роль під час інтерпретації арт-терапевтичних робіт. Та неможливо написати конкретні формули або дати чіткі рекомендації, оскільки символічні образи зазвичай «багатомірні».

ІІІ етап полягає в глибокому аналізі індивідуальних особливостей учня, його життя, соціального оточення, стосунків із членами родини, однокласниками, вчителями.

ІV етап — визначення перспективних цілей корекційної роботи з метою подолання дезадаптації учнів чи звернення по кваліфіковану психологічну допомогу до фахівця.

Обов’язковим елементом, своєрідним завершальним ритуалом арт-терапевтичного заняття має бути вербалізація тих думок, почуттів, переживань, асоціацій, що виникали в дітей у процесі малювання. Діти зазвичай з великим задоволенням розповідають, чому і що малювали, діляться своїми враженнями.

Завершуючи роботу, тренер має підкреслити успіх кожного в проведеній роботі.

У результаті спонтанної дитячої творчості отримані роботи краще за будь-які слова розкрити таємниці дитячої душі, допоможуть зрозуміти їхні очікування та сподівання, спроектувати вчителеві подальшу виховну роботу. Та найвагомішим здобутком є той ціннісний досвід, що отримують самі учні в процесі самопізнання та занурення у світ власних почуттів, бо саме звідси починається шлях позитивних змін, що обов’язково приведе до самоприйняття та гармонізації особистісного розвитку.

Проективні техніки - це група методик, що характеризуються оцінкою особистості в цілому. Їх головна ознака – використовуються механізми проекції. Тут не має правильних чи неправильних відповідей. Тут не треба багато говорити обдумуючи відповіді – бери олівці і малюй.

Проективні методики засновуються на єдиному психологічному механізмі проекції. Суть проекції полягає в мимовільному приписуванні іншим людям тих якостей і бажань, які притаманні самій людині, але в яких людина сама собі не признається, подавлює їх.

Дані методики є зручним засобом встановлення контактів з дитиною-підлітком, дозволяючи їй пережити, обдумати багато значимих для неї моментів та в процесі знайти оптимальне рішення проблемної ситуації. У цьому полягає психотерапевтический ефект даних методик.

Характерні риси підліткового віку – чутливість, часта різка зміна настрою, боязнь насмішок, зниження самооцінки. У більшості дітей з часом це проходить само собою, деяким потрібна допомога і підтримка батьків, психологів.

Розлади бувають поведінкові і емоційні. Емоційні переважають у дівчат – депресія, страхи і тривожні стани. Причини зазвичай соціальні. Порушення в поведінці частіше бувають у хлопців.

Таким чином, до можливостей проективної методики «Незакінчені речення» при вивченні внутрісімейних стосунків можна віднести те, що за її допомогою, з’ясовується реальне ставлення дитини до сім’ї та її членів.

«Незакінчені речення» (для підлітків)

Продовжіть, будь ласка, речення:

·                   Найбільш приємний подарунок від мами (тата), це …

·                   Коли я роблю щось не так, моя мама (тато) …

·                   Найчастіше за все мама (тато) хвалить мене за …

·                   Частіше за все ми з мамою (татом) сваримося через …

·                   Я думаю, що найбільш приємним з того, що я зробив для мами (тата),   було …

·                   Коли мама (тато) говорить, що … я її (його) боюсь.

·                   Найбільш образливим для мене є, коли мама (тато) …

·                   Мені потрібна допомога мами (тата) у …

·                   Люди, яких я найбільше за все люблю це …

«Незакінчені речення» (для батьків)

Продовжіть, будь ласка, речення:

·                   Більш за все я засмучуюсь, коли …

·                   Коли я знаходжусь дома, мені дуже хочеться …

·                   Більш за все я хочу, щоб (ім’я дитини) …

·                   Найскладніше за все нам з (ім’я дитини) буває …

·                   Я серджусь, коли (ім’я дитини) …

·                   Якщо (ім’я дитини) попросить, я готовий(а) …

·                   Найприємніший подарунок від дитини …

·                   Мені потрібна допомога від дитини, коли …

·                   В поведінці (ім’я дитини) мене найбільше дратує …

ПРОЕКТИВНА МЕТОДИКА “КАКТУС”

Задля збереження психічного здоров’я Ваших дітей результати тесту може інтерпретувати лише досвідчений психолог!

Автор методики – Панфілова М. А. Мета: дослідження емоційно-особистісної сфери дитини, виявлення наявності агресії, її направленості і інтенсивності. Методика призначена для роботи з дітьми старше 3 років.

Процедура. При проведенні діагностики видається аркуш паперу форматом А4, простий олівець, кольорові олівці. Після того, як дитина намалювала малюнок, їй задають питання, відповіді які допоможуть уточнити інтерпретацію.

Інструкція: «На аркуші паперу намалюй кактус – таким, яким ти його собі уявляєш».

Запитання:
1. Цей кактус домашній або дикий?
2. Цей кактус сильно колеться? Його можна помацати?
3. Кактусу подобатися, коли за ним доглядають, поливають, удобрюють?
4. Кактус росте один або з якою-небуть рослиною по сусідству? Якщо зростає з сусідом, то, яка це рослина?
5. Коли кактус підросте, то, як він зміниться (голки, обсяг, відростки)?

Агресивність – наявність голок, особливо їх велика кількість. Сильно стирчать, довгі, близько розташовані один до одного голки відображають високий ступінь агресивності.

Імпульсивність – уривчасті лінії, сильний натиск.

Егоцентризм, прагнення до лідерства – великий малюнок, розташований в центрі листа.

Невпевненість у собі, залежність – маленький малюнок, розташований внизу аркуша.

Демонстративність, відкритість – наявність виступаючих відростків в кактусі, химерність форм.

Скритність, обережність – розташування зигзагів по контуру або всередині кактуса. Наявність западин і вгинань свідчить про скритність, такий малюк говорить куди менше, ніж знає.

Оптимізм – зображення «радісних» кактусів, використання яскравих кольорів у варіанті з кольоровими олівцями.

Тривога – переважання внутрішнього штрихування, переривчасті лінії, використання темних кольорів у варіанті з кольоровими олівцями.

Жіночність – наявність м’яких ліній і форм, прикрас, квітів.
Якщо кактус має опуклості – значить, дитина відкрита і простодушна.

Екстравертованість – наявність на малюнку інших кактусів або квітів.

Прагнення до домашнього захисту, почуття сімейної спільності – наявність квіткового горщика на малюнку, зображення домашнього кактуса.

Відсутність прагнення до домашнього захисту, почуття самотності – зображення дикоростучого, пустельного кактусу.

Чим яскравіший кактус – тим більш життєрадісним є досліджуваний. Якщо ж він похмурий і в малюнку переважають темні тони – значить, необхідно якщо не бити на сполох, то хоча б дізнатися причину.

Розміщення на аркуші. Малюнок у центрі означає нормальний рівень самооцінки, відсутність незадоволеності своїм становищем і якихось особливих домагань. Чим сильніше малюнок зрушується вгору, тим вища самооцінка, і відповідно, чим нижче малюнок – тим менше впевненості в собі. Зрушення вліво означає – присутність в характері рис інтроверта, вправо – схильність до екстраверсії. Розмір кактуса також має значення, чим крупніший малюнок, тим більш вираженим є прагнення до лідерства, наполягання на своїй думці як єдиній вірній.

Характеристика ліній і сили натиску на олівець. Тут слід зазначити, що чим сильніший натиск на олівець, уривчастість ліній, використання внутрішнього штрихування, тим більше автор малюнку схильний до імпульсивності, тривожності, пригніченості настрою. Більш тонкі лінії, певна «легкість» натиску, вільність ліній в малюнку, присутність елементів, що додають кактусу привабливість, позитив, що викликають симпатію говорять про більш поступливий, м’який характер особистості, почуття гумору, позитивний настрій, відкритість. Наявність зигзагів, різких виступів розглядається як замкнутість, обережність. Необхідно звернути увагу безпосередньо на форму кактуса. Хитромудра, химерна і вітіювата форма говорить про демонстративність.

Домашній або дикоростучий? Подивіться як росте кактус. Якщо він намальований у квітковому горщику, то це інтерпретується як бажання домашнього затишку, прагнення до створення сім’ї, орієнтування на будинок, сімейне вогнище. Відповідно дикий, неокультурений, намальований в пустелі кактус уособлює собою самотність усвідомлено вибрану або вимушену. Якщо кактус «росте» на малюнку «з нізвідки», тобто відсутня навіть найменша основа – значить і в реальності немає опори у вигляді домашнього затишку, людина, можливо, не планує створення сім’ї або має будь-які труднощі, проблеми з близькими людьми і підсвідомо відчуває неприйняття, відторгнення, брак домашньої захищеності.

Наявність голок (один з найважливіших елементів). В реальності кактуси в залежності від видів можуть мати довгі, гострі і рідкісні голки; більш короткі і часті; дуже короткі, які практично не колються. На цьому і будується трактування малюнку. Чим довше, більше за кількістю і гостріші голки, тим вороже, агресивніше в спілкуванні характер автора «кактусу». Але в той же час голки можуть розглядатися як певного роду захист від навколишнього середовища, необхідний для збереження цілісності особистості. Все залежить від того наскільки голкам приділена увага, чи зроблений акцент на них за допомогою штрихування, сильного натиску або інших елементів.
Наявність «діток» на кактусі. Є думка, що «дітки» на кактусі позначають насправді дітей, або вже наявних, або планованих в майбутньому. Найчастіше «дітки» зустрічаються на «одомашнених» кактусах, що вже означає прагнення до створення сім’ї.

Присутність додаткових елементів. Це можуть бути написи, підписи під малюнками, пояснення, а також інші тварини, рослини і т.д. Ці додаткові елементи мають важливе значення для характеристики малюнка в цілому, вони дають можливість тлумачити його більш повно і точно.

Звичайно, дані ознаки не можна вважати єдино вірними: на уявлення дитини про кактус можуть вплинути побачені ним раніше малюнки в книжках і телевізійні передачі. У будь-якому випадку, не бійтеся задавати навідні запитання, чому кактус вийшов саме таким, а не яким-небудь іншим. Але, найважливіше – це пам’ятати: якщо з’явилися сумніви і тривоги з приводу психічного стану дитини і на це є якісь підстави, то саме час відвідати кабінет дитячого психолога.

ПРОЕКТИВНА МЕТОДИКА

«ЛЮДИНА ПІД ДОЩЕМ»

Задля збереження психічного здоров’я Ваших дітей результати тесту може інтерпретувати лише досвідчений психолог!

Методика «Людина під дощем» допомагає визначити силу характеру людини, її здатність долати несприятливі ситуації, протистояти їм. Як людина справляється з труднощами, які захисні механізми застосовує? Наскільки вона стійка до стресів?

Методика проведення
На аркуші паперу пропонується намалювати людину, а потім, на іншому такому ж аркуші – людину під дощем. Зіставлення двох малюнків дозволяє визначити, як людина реагує на стресові, несприятливі ситуації, що вона відчуває коли настають труднощі.

Розмір і розташування

Тривожні діти, діти які відчувають незахищеність схильні малювати маленькі фігури, які скромно займають лише маленьку область доступного простору. Маленькі розміри фігури можуть говорити про депресію і почутті непристосованості. Навпаки, добре пристосовані діти з розвиненим почуттям безпеки малюють вільно, легко, створюючи малюнок, який своїм розміром, розмахом і впадає в очі розміщенням на сторінці.

Занадто великі, громіздкі розміри фігури говорять слабкий внутрішній контроль і експансивність. Також це може свідчити про високу тривожність.

Нахилена фігура може відображати брак психічної врівноваженості, нестабільність.

Фігура, зміщена на аркуші вправо, говорить про орієнтацію на зовнішній світ, зсув вліво – означає акцентування на собі. Якщо дитина займає малюнком переважно верхню частину листа, значить, вона схильна до оптимізму. Про почуття пригніченості часто вказує розташуванні фігури в нижній частині аркуша.

Крупна, намальована з розмахом фігура, вміщена в центрі листа, говорить про завищену самооцінку.

Якщо дитина малює лінію землі і розташовує людину високо від неї (людина ніби в повітрі), то це може свідчити про відірваність від реальності, схильність до фантазії, слабкий контакт з дійсністю. Також лінія основи (землі) може означати незахищеність, вона надає малюнку стабільність.

Проведена внизу сторінки лінія характерна для дітей з нестійких сімей.

Малюнок біля самого краю листа – залежність, невпевненість у собі.

Символічні значення фігури людини

Голова – уособлення сфери інтелекту, місце локалізації “я” дитини, її психічного центру. Якщо дитина приділяє голові слабку увагу – це може говорити про проблеми адаптації до соціального середовища, труднощах спілкування або навіть наявності неврозу, оскільки голова і, зокрема, лоб – це також відображення самоконтролю та сфери соціальних контактів.
Відсутність чола означає, що дитина свідомо ігнорує розумову сферу. Співвідношення пропорцій голови і тулуба є відношення між фізичним і духовним в дитині.
Фіксація на голові може бути пов’язана з ослабленням інтелектуальних здібностей або контролю, в результаті чого значення цієї частини тіла для дитини зростає. Велика голова виступає в такому випадку як вираження прагнення компенсувати відсутню. Разом з тим велика голова може означати, що досліджуваний велике значення надає саме мисленню, раціональній сфері, а маленька голова може бути ознакою переживання власної інтелектуальної неадекватності.
Голова зображується зазвичай першою (з народження перший візуальний взаємний контакт з людиною – обличчя), якщо ця частина тіла зображується в самому кінці малювання, то ймовірний міжособистісний конфлікт.

Виділення волосся на голові може свідчити про прагнення підкреслити мужність чоловічої фігури. Акцентування дівчаток на волоссі, ретельне зображення пишних зачісок, довгих, спадаючих каскадом в поєднанні з іншими явними елементами прикрашення може свідчити про раннє сексуальне дозрівання.

Обличчя – символ сфери спілкування, найважливіший центр комунікації. Дитина, яка зазнає труднощів у спілкуванні, боязка, прагне до відходу від проблем, пов’язаних з конфліктами у відносинах з оточуючими, зображує риси обличчя нечітко, слабо їх промальовує, зображує дуже схематично, упускає зображення рис обличчя. Показовим є і той випадок, коли обличчя дитина малює в останню чергу. Відносини з іншими у такої дитини дуже поверхові. Вираз обличчя типу: вирячені очі, стиснуті губи або відкритий рот з вишкіреними зубами – символ агресії.
Добре промальовані риси обличчя говорять про увагу до себе, самоповазі. З іншого боку, зосередженість на цій частині, надмірне підкреслення і виділення рис обличчя можуть бути спробою компенсувати свою неадекватність і слабкість самоствердження.
Замальоване обличчя – досить негативний знак, який співвідноситься з втратою ідентичності, втратою почуття власного “я”. Не менш тривожний факт – зображення звірячого обличчя або такого як у робота.

Підборіддя – відображення сили волі, владності, мужності. Захоплення зображенням підборіддя, яке проявляється в тому, що його часто витирають гумкою, перемальовують, обводять або малюють помітно виступаючим, може розцінюватися як компенсація слабкості, нерішучості, страху відповідальності. Це може охарактеризувати, як прагнення до переваги і набуття значущості в очах оточуючих. Така інтерпретація ще більш обґрунтована в тому випадку, якщо сильне, з натиском, промальовування всього профілю поєднується зі слабкими, легкими лініями в зображенні інших частин.

Акуратні брови, так само як і акуратна зачіска, – свідчення піклування про власну зовнішність, доглянутість, стриманість, поміркованість. Густі, волохаті брови говорять про грубість характеру, норовистість.

Вуха – означають відкритість сприйняття або настороженість по відношенню до навколишнього світу. Вуха діти починають зображувати в досить пізньому віці, тому пропуск цієї частини тіла або приховування її за волоссям вважається незначним. Виділення вух на малюнку може свідчити про чутливість до зауважень і осуду. Вуха маленькі або відсутні – прагнення уникати критику, небажання чути.

Очі великі, з промальованими зіницями або без зіниць з заштрихованими склерами – символ страху або тривоги. Пильний, пронизливий погляд – ознака агресивності. Очі широко відкриті, але не перебільшені, можуть бути знаком допитливості. Погляд не прямий, а скошений, прищурення говорить про підозрілість, настороженість. Маленькі очі ознака скритності, зосередженості на собі, зануренності у власні почуття. Закриті очі – спроба відгородитися від зовнішнього світу, від контактів з оточуючими. Красиві, симетричні, добре промальовані очі – відображення бажання бути привабливим, симпатичним іншим людям. Довгі вії – кокетливість, демонстрація себе.

Яскраво виражені ніздрі – примітивна агресія.

Рот – багатозначний елемент. Якщо рот відкритий, то це прийнято вважати ознакою агресії або вербальної активності агресивного характеру, якщо промальовані зуби, то це явна агресія. Можливо, вона носить захисний характер. Рот, позначений однією прямою рисою, може свідчити про внутрішню напругу. Рот з вираженою «натягнутою» посмішкою – вимушена хорошість, пред’явлення соціально схвалюваних реакцій.

Губи – загальноприйнятий символ сексуальної сфери. Пухкі губи фігури, намальованої дівчинкою – ознака вірної статевої ідентифікації. Промальовані губи на малюнку підлітка можуть означати наявність нарцисичних тенденцій.

Шия є сполучною ланкою між тілом (символ тваринних пристрастей, імпульсивного  життя) і головою (інтелектуальний центр, розум, контроль). Області шиї приділяють увагу ті, хто стурбовані співвідношенням тілесних спонукань і свідомого контролю. Такі люди не впевнені, що завжди можуть впоратися зі своїми імпульсами. Підкреслена шия (в тому числі намисто, ланцюги, комірці) – потреба в інтелектуальному контролі або потреба знизити контроль (бажання відокремитися від голови, суїцидні асоціації). Крупна шия – усвідомлення тілесних імпульсів, намагання їх контролювати. Відсутність шиї – ймовірність відсутності сепарації (відділення) з батьківською сім’єю (існує ймовірність сепарації в подружній сім’ї через розлучення).

Тулуб – символ уявлення дитини про фізичний вигляд людини. Сильне, мускулисте тіло, намальоване слабкою дитиною – ознака компенсації відсутнього, ідеального для неї фізичного вигляду. Велике, сильне тіло з потужними плечима на малюнку дитини нормальної статури – внутрішня сила. Широкі, масивні плечі служать вираженням фізичної сили і переваги. Підлітки, які відчувають сексуальну неадекватність, можуть виражати це в сильно виділених по відношенню до інших частин тіла плечах. Якщо сильна дитина малює слабке тіло, то, можливо, це пов’язано з якимось переживанням з минулого досвіду. Тендітне тіло може бути вираженням власної слабкості. Дитина, що прагне потурати своїм бажанням і ігнорує будь-які прояви самоконтролю, може намалювати слабке, безвольне тіло з непропорційно маленькою головою.
В цілому округла форма тулуба – врівноваженість, спокійний характер. Незграбна, прямокутної форми фігура асоціюється з мужністю, енергійністю та експресивністю. Якщо фігура прикрашається додатковими аксесуарами (бантики, пряжки та ін.), то це означає підвищену увагу до власної персони.

Вкрай негативна ознака – зображення нутрощів тіла. Це свідчить про серйозні психічні порушення.

Плечі – фізична сила або потреба у владі. Великі – відчуття великої сили або надмірна заклопотаність силою і владою, сильні тілесні імпульси. Дрібні – відчуття малоцінності. Незграбні – обережність, захист. Похилі – відчай, відчуття провини.

Руки – символ активності, комунікативності і контактності. Якщо руки людини розведені в сторони, як для обійм, протягнуті по напрямку до оточення – це ознака товариськості, активної взаємодії із зовнішнім світом. Якщо ж руки, навпаки, заховані за спиною, мляво висять уздовж тіла, щільно притиснуті до тіла, долоні приховані в кишенях – це може говорити про некомунікабельність і замкнутість. У поєднанні з іншими особливостями малюнку це може виявитися ознакою відходу в себе. Інша важлива характеристика зображення рук – це їх тонус. Гнучкі, рухливі означають хорошу соціальну пристосованість, легкість встановлення контактів з оточенням. Жорсткі, негнучкі, механічно розпростерті, зігнуті під прямими кутами руки можуть характеризувати поверхневі і неемоційні контакти із зовнішнім світом. Руки за спиною – небажання поступатися, прямолінійність, контроль потягів, пригнічена агресія. Руки за спиною або в кишенях можуть так само свідчити про почуття провини, невпевненості в собі. Руки напружені і притиснуті до тіла – неповороткість, скутість, напруга; пригніченість, може бути наслідком регулярного агресивного насильницького впливу. Рука, як боксерська рукавичка – витіснена агресія. Руки неясно окреслені – брак самовпевненості у діяльності та соціальних відносинах.
Відсутність рук – крайня ступінь пасивності, бездіяльності, некомунікабельності, боязкості, інтелектуальної незрілості. У поєднанні з такими особливостями малюнка, як відсутність роту, та тулуба свідчить про погану пристосованість дитини. Для дітей старшого віку відсутність рук – дуже незвичайний факт. Крім того, це може виражати почуття провини, яке відчуває дитина у зв’язку зі своїм агресивним, ворожим ставленням. Те ж саме можуть означати сильно заштриховані кисті рук.

Короткі руки можуть свідчити про замкнутість, спрямованість всередину, на себе, і прагнення тримати себе в певних рамках, не дозволяючи проявлятися своїм імпульсам.
Якщо дитина малює довгі руки – це говорить про спрямованість у зовнішній світ, контактність, прагнення здобувати, накопичувати.
Великі, м’язисті руки малюють діти, що визнають пріоритет сили, діти, які прагнуть стати фізично сильними, також великі і сильні руки виникають на малюнках тих, хто намагається таким чином врівноважити, компенсувати власну слабкість. З іншого боку, дитина, що усвідомлює свій слабкий фізичний стан, може зобразити тонкі, тендітні руки.

Великі долоні – ознака діяльного, вибухового характеру, тоді як відсутність долонь свідчить про непристосованість, відсутність віри в свої сили, почуття непридатності. Слабо промальовані долоні говорять про недостатню контактність, обмеженість в сфері спілкування та низьку продуктивність в заняттях практичною діяльністю.

Ретельно промальовані пальці означають здатність контролювати ситуацію, тримати в руках, керувати нею. Довгі пальці з нігтями  – ознака агресії, войовничості.

Кулаки на руці відведеної від тіла – відкрита ворожість, бунтарство, протистояння. Якщо ж руки зі стиснутими кулаками притиснуті до тіла, можна говорити про приховану, подавлену тенденцію до бунту. Про агресію можуть говорити пальці, зображені так, ніби людина готова схопитися за щось, подібно кігтям хижого птаха. Інші можливі символи ворожого ставлення: руки, підняті вгору, зафарбовані руки.

Ноги – символ опори, стійкості, спрямованості на практичну орієнтацію. Малюнок початий зі ступень і ніг – ознака того, що домінує емоція страху, потреба зміцнитися. Ноги відсутні (або домальований п’єдестал) – замкнутість, відчуття відсутності власної опори.

Стопи намальовані в профіль – це ознака стійкості, впевненості в собі. Стопи, звернені пальцями до спостерігача, або відсутність стоп висловлюють почуття невпевненості. Підлітки, що відокремлюють на малюнку нижню половину тіла жирною рискою, можуть таким чином висловити наявність проблем, пов’язаних із сексуальною сферою. Слабкі, короткі, погано промальовані або заштриховані ноги – ознака невпевненості, слабкості, власної нікчемності, занепаду духу. Якщо ступні одягненої людини зображуються з пальцями, то це може свідчити про крайню агресивність. Маленькі, нестійкі ступні – досить часта особливість малюнків дітей, які відчувають почуття незахищеності. Такі діти малюють нестійкі фігури, готові впасти в будь-який момент через вкрай слабку стійкість крихітних ступень. Дитина несвідомо висловлює в символічному вигляді нестійкість особистості, будуючи її на слабкій, ненадійній основі. У разі нестачі базового почуття захищеності розвиток особистості порушено; постійна тривожність продовжує перешкоджати рух до емоційної зрілості і розумового здоров’я.

Приховування області геніталій часто зустрічається в малюнках дівчаток-підлітків. У жіночої фігури руки зображуються як такі, що прикривають нижню частину живота (або можуть бути зображені об’єкти, наприклад, квіти), в той час як руки чоловічої фігури сміливо розводяться в сторони.

Інші особливості малюнку

Ефект прозорості (можливість бачити на малюнку одну деталь крізь іншу) – цілком природно для дітей до 6 років. У більш старшому віці це може мати вже негативне значення, оскільки прозорість деталей суперечить реальності. Мова може йти як про невелику затримку розвитку, так і про більш серйозні порушення, такі, як дезорганізація особистості або розумова відсталість. В “м’якому” варіанті прозорість може також свідчити про те, що дитина відчуває себе позбавленою підтримки і захисту.

Необов’язкові деталі (сигарета або трубка, зброя, тростина, гудзики, кишені, капелюх). Зброя в руках намальованої фігури трактується як ознака ворожого, агресивного ставлення. Ґудзики в малюнках дітей старшого віку можуть говорити про недостатню зрілість, інфантильність. Про те ж саме свідчить виділення кишень. Акцентування на таких елементах, як краватка і капелюх, як прийнято вважати, має сексуальний підтекст. Інші сексуальні символи – це трубка, сигарета і рідше тростина. Виділення ширінки на брюках можна спостерігати у підлітків, стурбованих мастурбацією.

Розрізнені частини тіла. Подібні випадки безсумнівно свідчать про відхилення, оскільки переважна більшість дітей, навіть з найперших своїх спроб зобразити людину, малюють інтегровану фігуру. Малюнок людини, в якому частини розсіяні безвідносно один до одного – явне відхилення від норми.

Акцентування на штрихуванні всієї намальованою фігури або її частини можна спостерігати в малюнках тривожних дітей. Штрихування може бути обмежене обличчям, нижньою частиною тіла або, зокрема, областю геніталій.

Відмову малювати людину і зображення неживих об’єктів необхідно розглядати як незвичайний, можливо, девіантний вчинок, який передбачає труднощі в міжособистісних стосунках, байдужість, емоційну відчуженість, аутизм.

Факти стирання вважаються вираженням тривоги і незадоволеності, нерішучості, невдоволеності собою. Як правило, стирання призводять до погіршення, а не до поліпшення малюнка, підтверджуючи тим самим, що служать вираженням конфлікту.

Зображення дитиною фігури протилежної статі може бути вираженням сплутаної сексуальної ролі, сильної прихильності або залежності від батька протилежної статі.

Голова зображена потилицею – тенденція до замкнутості.

Голова в профіль, а тіло в анфас – тривога, викликана середовищем і потребою в спілкуванні.

Людина, ніби біжить – бажання втекти, сховатися, можлива паніка і страх.

Людина без частин тіла – відкидання, невизнання, заперечення відповідних функцій.

Людина в профіль: як особа, так і тіло – відчуженість, замкнутість.

Амбівалентний профіль – певні частини тіла дивляться в різні боки – сильна фрустрація з прагненням позбутися неприємної ситуації.

Карикатура – властиве підліткам переживання неповноцінності. Ворожість, самопрезирство.

Розриви ліній, стерті деталі, пропуски, акцентування, штрихування – сфера конфлікту.

Контур неяскравий, неясний– боязкість.

Енергійні, упевнені штрихи – наполегливість, безпека.

Ескізний контур – тривога, боязкість.

Легкий натиск – низькі енергетичні ресурси, скутість.

Лінії з натиском – агресивність, наполегливість.

Неоднаковий натиск – імпульсивність, нестабільність, тривога, незахищеність.

При інтерпретації слід оцінити спочатку загальне враження від малюнку: атмосферу зображеного пейзажу, настрій персонажа. Тільки після цього можна перейти до аналізу специфічних деталей з точки зору логіки інтерпретації.

У малюнку «Людина під дощем» у порівнянні з малюнком «Людина», як правило, виявляються відмінності. Важливо подивитися, що змінилося. Так, наприклад, якщо на другому малюнку людина зображена як така, що іде, це може бути пов’язано зі звичкою йти від важких життєвих ситуацій, уникати неприємностей.

Якщо на другому малюнку людина зміщена у верхню частину аркуша, можна припустити схильність до відходу від дійсності, до втрати опори під ногами, а також наявність захисних механізмів за типом фантазування, надмірного оптимізму, який часто вже не виправданий.

Положення фігури в профіль або спиною вказує на прагнення відмовитися від світу, на тенденцію до самозахисту.

Зображення, поміщене внизу листа, може свідчити про наявність депресивних тенденцій, почуття незахищеності.

Зображення, зміщене вліво, можливо, пов’язане з наявністю імпульсивності в поведінці, орієнтацією на минуле, у ряді випадків із залежністю від матері.

Зображення, зміщене вправо, вказує на наявність орієнтації на оточення і, можливо, залежність від батька.

Якщо малюнок розташований переважно у верхній частині аркуша, це може означати, що у людини висока самооцінка, вона незадоволена своїм становищем у суспільстві, їй не вистачає визнання. Якщо при розташуванні у верхній частині аркуша фігура дуже маленька, то людина вважає себе свого роду невизнаним генієм.

Якщо малюнок розташовується здебільшого в нижній частині аркуша, то у його автора може бути низька самооцінка, невпевненість у собі, пригніченість, нерішучість, страхи, пов’язані з самопред’явленням, незацікавленість у своєму становищі в суспільстві.

Положення малюнка по горизонтальній осі (ліво-право): якщо малюнок розташований більше в лівій частині, то людина спирається на минулий досвід, схильна до самоаналізу, нерішуча в діях, пасивна; якщо більша частина малюнку розташовується в правій частині аркушу, то перед нами людина дії, яка реалізує задумане, активна і енергійна.

Трансформація фігури

Збільшення розміру фігури іноді зустрічається у підлітків, яких неприємності мобілізують, роблять сильнішими та впевненими.

Зменшення фігури має місце тоді, коли досліджуваний потребує захисту і заступництва, прагне перенести відповідальність за власне життя на інших. Хлопці, які малюють маленькі фігурки, зазвичай соромляться проявляти свої почуття і мають тенденцію до стриманості і деякої загальмованості при взаємодії з людьми. Вони схильні до депресивних станів в результаті стресу.

Зображення людини протилежної статі може вказувати на певний тип реагування в складній ситуації – «включення» поведінкових програм, запозичених у конкретних людей з найближчого оточення (мам, бабусь).

Функція одягу – «формування захисту від стихії». Достаток одягу вказує на потребу додаткового захисту. Відсутність одягу пов’язана з ігноруванням певних стереотипів поведінки, імпульсивністю реагування.

Напрямок фігури людини

У проективній методиці «Людина під дощем» є важливим, як зображена фігура людини: повернена вліво – увага зосереджена на собі, своїх думках, переживаннях у минулому; повернена вправо – автор малюнку спрямований у майбутнє, активний; зображена так, що видно потилицю, зображена спиною – прояв замкнутості, відхід від вирішення конфліктів.
Якщо людина зображена як така, що біжить, автор малюнку хоче втекти від проблем. Крокуюча людина означає гарну адаптацію. Якщо людина на малюнку стоїть нестійко, це може означати напругу, відсутність стрижня, рівноваги.

Фігура з паличок вказує на негативізм, опір методиці. Надмірно дитячі, ігрові малюнки говорять про потребу у схваленні. Малюнки-шаржі означають бажання уникнути оціночних суджень на свою адресу, переживання неповноцінності, ворожості.

Засоби захисту від дощу

Парасолька, головний убір, плащ і т.д. – це символи захисних механізмів, способів справлятися з неприємностями.
Парасолька являє собою символічне зображення психічного захисту від неприємних зовнішніх впливів. З погляду трактування образів парасолька може розглядатися як відображення зв’язку з матір’ю і батьком, які символічно представлені в образі парасольки: купол – материнське начало, а ручка – батьківське. Парасолька може захищати або не захищати від негоди, обмежувати поле зору персонажу. Так, наприклад, величезна парасолька-гриб може свідчити про сильну залежність від матері, яка вирішує всі складні ситуації за досліджуваного. Розмір і розташування парасольки по відношенню до фігури людини вказують на інтенсивність дії механізмів психічної захисту.
Дуже велика парасолька означає співзалежність з батьками, бажання у важкій ситуації отримати підтримку від авторитетних осіб. Відсутність капелюха, парасольки та інших засобів захисту говорить про погану адаптованість і потребу в захисті.

Атрибути дощу

Дощ – перешкода, небажаний вплив, що спонукає людину закритися, сховатися. Характер його зображення пов’язаний з тим, як людиною сприймається важка ситуація: рідкісні краплі – як тимчасова, перепона; важкі, зафарбовані краплі або лінії – важка, постійна.

Необхідно визначити, звідки дощ «приходить» (справа або зліва від людини) і яка частина фігури піддається впливу більшою мірою.

За лініями, якими зображений дощ, можна дізнатися про ставлення автора малюнку до навколишнього середовища. Врівноважені, однакові штрихи, в один бік кажуть про збалансоване довкілля. Безладні штрихи – навколишнє середовище тривожне, нестабільне. Вертикальні штрихи говорять про впертість, рішучість. Короткі, нерівні штрихи по всьому полю і відсутність всіх захистів вказують на тривогу і сприйняття навколишнього середовища як ворожого.

Хмари є символом очікування неприємностей. Важливо звертати увагу на кількість хмар, їх щільність, розмір, розташування. У депресивному стані зображуються важкі грозові хмари, що займають все небо.

Калюжі, бруд символічно відображають наслідки тривожної ситуації, ті переживання, які залишаються після «дощу». Слід звернути увагу на манеру зображення калюж (форму, глибину, бризки). Важливо відзначити, як розташовані калюжі щодо фігури людини (чи знаходяться вони перед або за фігурою, оточують людину з усіх боків або вона сама стоїть в калюжі).

Калюжі символізують невирішені проблеми. Потрібно звернути увагу на те чи  ліворуч або праворуч від персонажа знаходяться калюжі: якщо ліворуч, значить, людина бачить проблеми в минулому, якщо праворуч – передбачає їх у майбутньому. Якщо людина стоїть в калюжі, це може означати незадоволеність, втрату орієнтирів.

Додаткові деталі

Всі додаткові деталі (будинки, дерева, лавки, машини) або предмети, які людина тримає в руках (сумочка, квіти, книги), розглядаються як відображення потреби в додатковій зовнішній опорі, у підтримці, у прагненні уникнути вирішення проблем шляхом переключення і заміщення діяльності.

Більш повна розшифровка деталей ґрунтується на символічному значенні представлених образів. Наприклад, блискавка може символізувати початок нового циклу в розвитку і драматичні зміни в житті людини.

Веселка, що нерідко виникає після грози, передвіщає появу сонця, символізує мрію про нездійсненне прагнення до досконалості.
Додаткові предмети, зображені на малюнку (ліхтар, сонце і т.д.), зазвичай символізують значущих людей для автора малюнку.

Тенденції

Ознаки емоційної холодності – схематична фігура; особа частково або повністю не промальована.

Ознаки імпульсивності – багато рухів біля фігури; скуйовджене волосся; неузгодженість спрямованості тіла, рук і ніг; недостатність одягу.

Ознаки конфлікту сім’ї – обмеження простору для фігури; явна невідповідність якості малюнку іншим; на обличчі промальовані явно позитивні емоції.

Ознаки інфантильності – людина в казковому або святковому одязі; на обличчі вираз захвату; біля фігури відсутня шия; малюнок перемістився вгору; зменшення віку людини.

Спотворення і пропуск деталей. Відсутність істотних деталей може вказувати на область конфлікту і бути наслідком витіснення захисного механізму психіки. Так, наприклад, відсутність парасольки в малюнку може свідчити про заперечення підтримки з боку батьків у важкій ситуації.

Порівнюючи два малюнки із серії, зверніть увагу на такі характерні зміни:

* Як змінюється колір (колір фону, колір людини, в який колір пофарбовані дощові краплі);
* Чи змінюється стать людини від малюнку до малюнку? Якщо так, то це вкаже нам на спосіб реагування – за «жіночим» або «чоловічим» типом зустрічає людина труднощі;
* Чи змінюється вік людини? Чи відповідає приблизний вік людини віку самого художника? Регрес в дитинство – людина зображена на малюнку, молодша за автора. Якщо на малюнку старша за автора людина – це розповість про те, кого зі старших родичів схильна наслідувати дитина, вирішуючи свої проблеми.
* Чи змінюється розмір фігури? Дуже мініатюрна фігура на другому малюнку говорить про низьку стресостійкість, можливо про низьку самооцінку. Дуже велика фігура свідчить про активну життєву позицію, агресивність.

Після малювання можна провести обговорення.
Приклади питань психолога

Розкажіть про цю людину: як вона себе почуває?
Який у неї настрій?
Що їй найбільше хочеться зробити?
Дощ пішов несподівано або за прогнозом?
Людина була готова до того, що піде дощ чи для неї це несподіванка?
Чи любите ви дощ? Чому?
У який момент часу ви його застали?
Які у нього перспективи?
Якщо людині під дощем дискомфортно (погано), то чим їй можна допомогти?
Що сама людина може зробити, щоб собі допомогти, щоб впоратися з дощем?
І на останок важливо знати, чи сприймається досліджуваним дощ як негативний фактор? Чи є у цієї людини взагалі звичка ходити під парасолькою?

ПРОЕКТИВНА МЕТОДИКА «МАЛЮНОК СІМ’Ї»

Сімейну ситуацію, яку батьки оцінюють з усіх боків позитивно, дитина може сприймати зовсім інакше. Дізнавшись, яким вона бачить навколишній світ, сім’ю, батьків, себе, можна зрозуміти причини виникнення багатьох проблем і ефективно допомогти їй при їх вирішенні.

Призначення тесту
Тест призначений для виявлення особливостей внутрішньосімейних відносин. Методику можна використовувати з 3,5 років.

Інструкція: “Намалюй, будь ласка, свою сім’ю”. Не слід давати які-небудь вказівки чи уточнення. На запитання, яні може поставити дитина, типу “Кого треба малювати, а кого не треба?”, “Треба намалювати всіх?”, “А дідуся малювати треба?” і т.д., відповідати слід ухильно, наприклад: “Малюй так, як тобі хочеться”.

Процедура
Дитині дають простий олівець середньої м’якості, набір кольорових олівців, гумку і стандартний чистий аркуш паперу формату А4. Використання будь-яких додаткових інструментів виключається.

Поки дитина малює, психолог повинен ненав’язливо проводити спостереження, відзначаючи такі моменти, як:
– порядок заповнення вільного простору.
– порядок появи персонажів малюнка.
– час початку і закінчення роботи.
– виникнення труднощів при зображенні того чи іншого персонажа або елементів малюнку (надмірна зосередженість, паузи, помітна повільність, користування гумкою і т.д.).
– час, витрачений на виконання окремих персонажів.
– емоційний настрій дитини під час зображення того чи іншого персонажа.
– спонтанні коментарі дитини.

Після виконання завдання слід отримати максимум додаткової інформації, організувавши коротку бесіду за допомогою запитань.
1. Скажи, хто тут намальований?
2. Де вони знаходяться?
3. Що вони роблять?
4. Хто в сім’ї найбільш хороший і чому?
5. Їм весело чи нудно? Чому?
6. Хто з намальованих людей найщасливіший? Чому?
7. Хто з них найбільш нещасний? Чому?
8. Як у цій сім’ї карають дітей за погану поведінку?
9. Кого одного залишать вдома, коли поїдуть на прогулянку?
10. Чому дитина не намалював кого-небудь з членів сім’ї (якщо так сталося)?
При опитуванні психолог повинен з’ясувати сенс намальованого дитиною почуття – почуття до окремих членів родини.

Якщо інформації недостатньо можна розширити бесіду і задати дитині вирішити 6 ситуацій: 3 з них мають виявити негативні почуття до членів сім’ї, 3 – позитивні.
1. Уяви собі, що ти маєш два квитки в цирк. Кого б ти покликав з собою?
2. Уяви, що вся твоя родина йде в гості, але один з вас захворів і повинен залишитися вдома. Хто він?
3. Ти будуєш з конструктора будинок (вирізаєш паперову сукню для ляльки), і в тебе не виходить. Кого ти покличеш на допомогу?
4. Ти маєш …. квитків (на один менше, ніж членів сім’ї) на цікаву кінокартину. Хто залишиться вдома?
5. Уяви собі, що ти потрапив на безлюдний острів. З ким би ти хотів там жити?
6. Ти отримав у подарунок цікаве лото. Вся сім’я сіла грати, але вас однією людиною більше, ніж треба. Хто не буде грати?

Аналіз процесу малювання

Інтерпретація процесу малювання реалізує тезу про те, що за динамічними характеристиками малювання криються зміни думки, актуалізація почуттів, напруга, конфлікти, які відображають значущість певних деталей малюнка дитині. Інтерпретація процесу малювання вимагає творчого включення всього практичного досвіду психолога, його інтуїції.

Першим зображується найбільш значимий, головний або найбільш емоційно близький член сім’ї. Як правило, це той, хто більше часу буває з дітьми, більше, ніж інші приділяє їм увагу

Як правило, діти, отримавши завдання намалювати сім’ю, починають малювати членів сім’ї. Деякі ж діти спершу, малюють різні об’єкти, лінію підстави, сонце, меблі і т. д. І лише в останню чергу приступають до зображення людей. Така послідовність виконання завдання є своєрідною захисною реакцією, за допомогою якої дитина відсуває неприємне їй завдання в часі. Найчастіше це спостерігається у дітей з неблагополучної сімейної ситуацією, але це також може бути наслідком поганого контакту дитини з психологом.

Повернення до малювання тих же членів сім’ї, об’єктів, деталей вказує на їх значущість для дитини.

Паузи перед малюванням певних деталей, членів сім’ї найчастіше пов’язані з конфліктним ставленням і є зовнішнім проявом внутрішнього дисонансу мотивів. На несвідомому рівні дитина як би вирішує, малювати йому чи ні людину або деталь.

Стирання намальованого, перемальовування можуть бути пов’язані як з негативними емоціями по відношенню до члена сім’ї, так і з позитивними. Вирішальне значення має кінцевий результат малювання. Якщо стирання і перемальовування не привели до помітно кращої графічної презентації – можна судити про конфліктне відношення дитини до цієї людини.

Спонтанні коментарі часто прояснюють сенс мальованої змісту. Тому до них треба уважно прислухатися. Також треба мати на увазі, що коментарі все ж є засобом ослаблення внутрішнього напруження, і їх поява видає найбільш емоційно “заряджені” місця малюнка. Це може допомогти направити і питання після малювання, і сам процес інтерпретації.

Оцінка загальної структури

Якщо члени сім’ї зображені так, що тримаються за руки, то це може відповідати реальній ситуації в сім’ї, а може бути відображенням бажаного. Але, загалом малювання членів сім’ї із сполученими руками, об’єднаність їх у загальній діяльності є індикаторами психологічного благополуччя, сприйняття включеності в сім’ю. Малюнки з протилежними характеристиками (роз’єднаністю членів сім’ї) можуть вказувати на низький рівень емоційних зв’язків.

Якщо якийсь персонаж віддалений від інших фігур, це може говорити про “дистанцію”, яку дитина помічає в житті і виділяє її.

Малюючи одного з членів сім’ї вище за інших, дитина тим самим надає йому винятковий статус. Цей персонаж, на думку дитини, володіє найбільшою владою в сім’ї, навіть якщо досліджуваний малює його найменшим порівняно з розмірами інших. Нижче всіх інших дитина схильна малювати того, чий вплив в сім’ї є мінімальним. Для прикладу, якщо дитина вище всіх ставить свого молодшого брата, то, на її думку, він саме той, хто управляє всіма іншими.

Якщо взагалі не зображені люди або зображені тільки люди, які не пов’язані з сім’єю, то це свідчить про травматичні переживання, пов’язані з родиною, відчуття знедоленої, покинутості (тому такі малюнки часті у дітей, які нещодавно прийшли в інтернат), аутизм, відчуття небезпеки, великий рівень тривожності, результат поганого контакту психолога з дитиною.

Діти зменшують склад сім’ї, “забуваючи” намалювати тих членів сім’ї, які їм менш емоційно привабливі, з якими склалися конфліктні відносини.

Часте явище в дитячих малюнках – відмова малювати молодшого сиблінга. Пояснення, такі, як “Брата я забув намалювати” або “Для молодшого брата місця не вистачило” не повинні вводити вас в оману. Нічого випадкового в малюнку сім’ї немає. Все має своє значення, виражає ті чи інші почуття і переживання дитини по відношенню до близьких йому людей. Досить поширена ситуація, коли дитина ревнує батьків до молодшої дитини, оскільки тому дістається велика частина любові та уваги батьків. Оскільки в реальності вона стримує прояв почуття невдоволення і агресії, у малюнку сім’ї ці почуття знаходять свій вихід. Молодший сиблінг просто не зображується на малюнку. Заперечуючи його існування, дитина знімає існуючу проблему. Може мати місце й інша реакція: дитина може зобразити на малюнку молодшого сиблінга, але виключити самого себе зі складу сім’ї, таким чином ідентифікуючи себе з суперником, який користується увагою і любов’ю батьків. Відсутність на малюнку дорослих може свідчити про негативне ставлення дитини, відсутності будь-якого емоційного зв’язку з ними.

Збільшення складу родини пов’язано з незадоволеними психологічними потребами в сім’ї. Це свідчить про спробу заповнити пустоти, відшкодувати брак близьких, теплих відносин, компенсувати недостатність емоційних зв’язків. Так, хлопчик, будучи єдиною дитиною в сім’ї, може включити в свій малюнок двоюрідних сестер чи братів, далеких родичів і різних тварин – кішок, собак та інших, висловлюючи тим самим недолік близького спілкування з іншими дітьми і потребу мати постійного супутника в іграх, з яким можна було б спілкуватися на рівних. Якщо намальовані дорослі, не пов’язані з сім’єю, то це вказує на пошук людини, здатної задовольнити потребу дитини в близьких емоційних контактах. У деяких випадках – на символічне руйнування цілісності сім’ї, помста батькам внаслідок відчуття непотрібності.

Коли близьке розташування фігур обумовлено задумом помістити членів сім’ї в обмежений простір (човен, маленький будиночок і т. п.). свідчить про спробу дитини об’єднати, згуртувати родину (для цієї мети дитина вдається до зовнішніх обставин, так як відчуває марність такої спроби).

На малюнку можуть бути присутніми і вигадані персонажі, які також символізують незадоволені потреби дитини. Не отримавши їх задоволення в реальному житті, дитина задовольняє ці потреби в своїй фантазії, в уявних стосунках. У такому випадку вам слід попросити дитину розповісти докладніше про цього персонажа. У його відповідях ви знайдете те, чого їй не вистачає в дійсності.

Дитина може зобразити поблизу одного з членів сім’ї домашню тварину, якої насправді немає. Це може говорити про потребу дитини в любові, яку вона хотіла б отримати від цієї людини.

Якщо дитина малює лінію землі і розташовує людину високо від неї (людина ніби в повітрі), то це може свідчити про відірваність від реальності, схильність до фантазії, слабкий контакт з дійсністю. Також лінія основи (землі) може означати незахищеність, вона надає малюнку стабільність.

Проведена внизу сторінки лінія характерна для дітей з нестійких сімей.

Аналіз особливостей фігур

Абсолютна величина фігур. Великі, через весь лист, фігури малюють імпульсивні, впевнені в собі, схильні до домінування діти. Дуже маленькі фігури пов’язані з тривожністю, відчуттям небезпеки.

Найбільш привабливого персонажа для дитини можна визначити за такими ознаками: він зображується першим і поміщається на передньому плані; він вищий і крупніший за інших; намальований з більшою любов’ю і ретельністю; інші персонажі згруповані навколо, повернені в його бік, дивляться на нього; зображений одягненим в особливої одяг; промальовано велику кількість деталей тіла.

Найменш значимий персонаж на малюнку зображується найменшим, часто схематично, малюється в останню чергу і поміщається в стороні від інших. Дитина може перекреслити його кількома штрихами або стерти гумкою. Іноді пропуск в малюнку істотних частин тіла (голови, рук, ніг) може вказувати поряд з негативним ставленням також і на агресивні імпульси щодо цієї людини.

Сильне штрихування або сильний натиск олівця при зображенні тієї чи іншої фігури видають відчуття тривоги, яке відчуває дитина по відношенню до цього персонажа. І навпаки, саме така фігура може бути зображена за допомогою слабкої, тонкої лінії.

Дистанція між членами сім’ї – один з важливих характеристик. Відстані на малюнку є відображенням психологічної дистанції. Найбільш близькі люди зображуються на малюнку ближче до фігури дитини. Перевага того чи іншого з батьків виражається в тому, ближче до кого з батьків намалював себе дитина, який вираз обличчя прочитується у фігурах батьків.

Важливо звертати увагу і на малювання окремих частин тіла. Справа в тому, що окремі частини тіла пов’язані з певними сферами активності, є засобами спілкування, контролю, пересування і т. д.

Руки є основними засобами впливу на світ, фізичного контролю поведінки інших людей. Якщо дитина малює себе з піднятими вгору руками, з довгими пальцями, то це часто пов’язано з його агресивними бажаннями. Іноді такі малюнки малюють і зовні спокійні, поступливі діти. Можна припускати, що дитина відчуває ворожість по відношенню до оточуючих, але його агресивні спонукання пригнічені. Таке малювання себе також може вказувати на прагнення дитини компенсувати свою слабкість, бажання бути сильним, панувати над іншими. Ця інтерпретація більш достовірна тоді, коли дитина на додаток до “агресивним” рукам ще малює і широкі плечі або інші атрибути, символи “мужності” і сили. Іноді дитина малює всіх членів сім’ї з руками, але “забуває” намалювати їх собі. Якщо при цьому дитина малює себе ще й непропорційно маленьким, то це може бути пов’язано з почуттям безсилля, власної меншовартості в сім’ї, з відчуттям, що оточуючі пригнічують його активність, надмірно його контролюють. Цікаві малюнки, в яких один з членів сім’ї намальований з довгими руками, великими пальцями. Найчастіше це вказує на сприйняття дитиною агресивності цього члена сім’ї. Те ж значення може мати і презентація члена сім’ї взагалі без рук – таким чином, дитина символічними засобами обмежує його активність.

Голова – центр локалізації “Я”, інтелектуальної та перцептивної діяльності. Якщо діти старше п’ятирічного віку (нормального інтелекту) в малюнку пропускають частини обличчя (очі, рот), це може вказувати на серйозні порушення в сфері спілкування, відгородження, аутизм. Якщо при малюванні інших членів сім’ї дитина пропускає голову, риси обличчя або штрихує все обличчя, то це часто пов’язано з конфліктними відносинами з даною особою, ворожим ставленням до нього.

Вираз обличчя намальованих людей також може бути індикатором почуттів дитини до них. Однак треба мати на увазі, що діти схильні малювати усміхнених людей, це своєрідний “штамп” у їхніх малюнках, але це зовсім не означає, що діти так сприймають оточуючих. Для інтерпретації малюнка сім’ї вирази облич значущі тільки в тих випадках, коли вони відрізняються один від одного.

Презентація зубів і виділення рота часті у дітей, схильних до оральної агресії. Якщо дитина так малює не себе, а іншого члена сім’ї, то це часто пов’язано з почуттям страху, сприйняттям ворожості цієї людини до дитини або до інших членів родини.

Більш детально про особливості частин тіла читайте в інтерпретації методики «Малюнок людини»

Досліджуваний про себе

Дитина не малює себе або замість сім’ї малює тільки себе. В обох випадках досліджуваний не включає себе до складу сім’ї, що свідчить про відсутність почуття спільності з членами сім’ї. Відсутність у малюнку “Я” більш характерно дітям, які відчувають неприйняття. Презентація в малюнку тільки “Я” може вказувати на різні причини. Якщо малюнок про самого себе загалом позитивний (велика кількість деталей тіла, квітів, декорування одягу, велика величина фігури), то це поряд з несформованим почуттям згуртованості вказує і на певні егоцентричні, істероїдні риси характеру. Якщо ж малюнку характерна маленька величина, схематичність, загалом створений негативний емоційний фон, то можна припускати присутність почуття покинутості, іноді це може вказувати на античність.

Деякі діти найбільшими або рівними за величиною з батьками малюють себе. Як правило, це може бути пов’язано з: егоцентричністю дитини, змаганням за батьківську любов з батьком чи матір’ю, виключаючи або зменшуючи при цьому “конкурента”. Значно меншими, ніж інших членів сім’ї, себе малюють діти, які: відчувають свою незначність, непотрібність і т. п .; вимагають опіки, піклування з боку батьків, займаючи в сім’ї позицію “малюка”.

Якщо дитина більше всіх виділяє на малюнку свою фігуру, малює себе більш ретельно, прорисовуючи всі деталі, зображуючи більш яскраво, так що кидається в очі, а інші фігури складають просто фон, то тим самим вона висловлює важливість власної особистості. Вона вважає себе основним персонажем, навколо якого обертається життя в сім’ї, найбільш значущим, унікальним. Подібне відчуття виникає на основі батьківського ставлення до дитини. Прагнучи втілити в дитині все те, чого не змогли домогтися самі, дати їй все, чого були позбавлені, батьки визнають її пріоритет, першорядність її бажань та інтересів і свою допоміжну, другорядну роль.

Маленька, слабка фігурка може виражати почуття безпорадності і таким чином демонструється потреба турботи і догляду. Таке положення може бути пов’язано з тим, що дитина звикла до атмосфери постійної і надмірної опіки, яка оточує її в сім’ї (часто спостерігається в сім’ях з єдиною дитиною), тому відчуваючи себе слабкою дитина може зловживати цим, маніпулюючи батьками і постійно вимагаючи від них допомоги та уваги.

Дитина може намалювати себе поблизу батьків, відтіснивши інших членів сім’ї. Таким чином, вона підкреслює свій винятковий статус серед інших дітей.

Батьківська пара

Зазвичай батьки зображуються разом, батько вище і крупніше міститься ліворуч, мати нижче праворуч, за ними слідують інші фігури в порядку значимості. Слід враховувати, що малюнок не завжди відображає дійсність, іноді це лише віддзеркалення бажаного. Дитина, яка виховується одним із батьків, може проте зобразити їх обох, висловлюючи тим самим своє бажання того, щоб їх союз відновився. Якщо ж дитина малює одного з батьків, з яким живе, це означає прийняття нею реально існуючої ситуації, до якої дитина більш-менш адаптувалась.

Один з батьків може опинитися на малюнку в ізольованому положенні. Якщо фігура однієї статі із досліджуваним і зображена осторонь від інших, то це можна інтерпретувати як бажання дитини перебувати з кимось із батьків протилежної статі. Ревнощі, викликана Едіповим комплексом, є цілком нормальним явищем для дитини до досягнення нею статевого дозрівання (в середньому 12 років).

Якщо на малюнку батьки контактують один з одним, наприклад тримаються за руки, то, значить, у житті між ними спостерігається тісний психологічний контакт.

Ідентифікація та гендерні особливості досліджуваного

Ідентифікація проявляється в схожому зображенні себе і людини з якою дитина себе ідентифікую. Або ця людина зображується досить детально і гарно промальовується.

Ідентифікація з кимось із батьків своєї статі відповідає нормальному стану речей. В малюнку

Ідентифікація зі старшим сиблінгом, незалежно від статі, також є нормальним явищем, особливо якщо є відчутна різниця у віці.

Дівчатка більше, ніж хлопчики, приділяють увагу малюванню особи, зображують більше деталей. Вони зауважують, що їхні матері багато часу приділяють догляду за обличчям, косметиці і самі поступово засвоюють цінності дорослих жінок. Тому концентрація на малюванні особи може вказувати на хорошу статеву ідентифікацію дівчинки.

У малюнках хлопчиків цей момент може бути пов’язаний із заклопотаністю своєю фізичною красою, прагненням компенсувати її фізичні вади, формуванням стереотипів жіночої поведінки.

САМООЦІНКА

Я та моя самооцінка

Як часто ти лаєш себе? Як часто незадоволений(-а) власними вчинками чи рисами характеру? Скільки разів ти відмовлявся(-лася) від цікавих пропозицій, бо був(-ла) невпевнений(-а) у власних силах? Якщо частенько – тобі потрібно попрацювати над самооцінкою. Впевненими у собі не народжуються – ними стають.

Що таке самооцінка

Самооцінка – це ступінь самоповаги та самосприйняття. Тобто те, що стосується лише тебе. Але от американський психолог Абрагам Маслоу розділив потребу в самоповазі на два основні типи: самоповага та повага інших до тебе. Він казав: «Людина завжди хоче бути першокласною або настільки хорошою, наскільки вона може бути». Чому? Бо це гарантує нам високу самоповагу та повагу інших до нас.

Від чого залежить самооцінка особистості

Самооцінка особистості – досить стала характеристика людини, що формується в дитинстві і залишається на певному рівні (завищена, нормальна, занижена) протягом усього життя. Але в ній є і динамічна частина, яка змінюється в процесі діяльності людини.

Від чого залежить самооцінка? На формування самооцінки певною мірою впливають думки, оцінки інших людей, деякі психологічні знання, одержані людиною. Але визначальними в формуванні самооцінки є, по-перше, реальні успіхи, досягнення в діяльності людини. По-друге, самооцінку визначає рівень вимог, що їх людина висуває до себе. При цьому, якщо спробувати вивести формулу самооцінки, вона матиме такий вигляд: самооцінка = успіх / рівень вимог.

Як формується рівень самооцінки? Певний рівень самооцінки формується в дитинстві. У цьому певну роль відіграють особистісні характеристики, у першу чергу тип темпераменту людини. Другою складовою частиною формування самооцінки є ті стосунки, що склалися в сім’ї, жорсткий чи, навпаки, м’який принцип виховання.

Види самооцінки


Завищена. Люди з такою самооцінкою бачать у собі лише сильні та позитивні сторони і заплющують очі на власні слабкості та недоліки. Це призводить до зверхності по відношенню до інших, що спричиняє конфлікти з оточенням.

Адекватна. Це та золота середина, до якої варто прагнути. Така самооцінка дозволяє бачити у собі і позитив, і негатив. Відповідно – розвивати достоїнства та позбуватися недоліків. І саме така самооцінка допомагає сприймати людей не поганими чи добрими, а різними.

Занижена. Люди з такою самооцінкою вважають себе гіршими за інших, ставлять себе на сходинку нижче, ніж оточення. Бачать у собі лише вади, недоліки, недосконалості та не помічають позитивних моментів. Часто лають себе за хиби. За такої самооцінки звичайним явищем є відчуття провини перед усіма.

Як визначити свою самооцінку

Випиши на аркушs всі ті ролі, які виконуєш у житті: учень, син, друг, працівник, водій. Визнач, з якими ти справляєшся добре, де почуваєшся впевнено, де у тебе адекватна самооцінка. Може виявитися, що ти прекрасний працівник, але поганий учень, хороший друг, але не дуже добрий син.

Тепер зрозумій, чому відбувається саме так. Які позитивні моменти є у тих ролях, де ти успішний(-а), і які негативні риси там, де ти пасеш задніх? Наприклад, ти старанно і понаднормово працюєш, а на навчання часу бракує, ти багато вечорів проводиш із друзями, але рідко з’являєшся вдома.

Отже, це вже конкретні напрямки, у яких можна починати змінюватися: провести з батьками вихідні, підготувати реферат, щоб покращити успішність в навчальному закладі. Коли ти будеш задоволений(-а) усіма своїми ролями, твоя самооцінка підвищиться.

Методики самооцінки

Методика Дембо – Рубінштейна. Проводиться серед учнів. Полягає в безпосередньому оцінюванні низки особистих якостей. До них належать сім складових частин: здоров’я, розумові здібності, характер, авторитет в однолітків, уміння багато робити своїми руками, зовнішність і впевненість у собі.

Як відбувається тестування? Для того, щоб перевірити рівень самооцінки, учням потрібно на горизонтальних лініях відзначити, як вони цієї миті оцінюють ту чи іншу особисту якість та її бажаний рівень розвитку. Результати тесту вимірюються в балах і визначають, якою є самооцінка дитини: нормальною, завищеною чи заниженою. А також рівень домагань: низький, середній чи високий. Така методика допоможе розібратися, як людина оцінює свої здібності, а також зрозуміти, як надалі розвивати свою особистість.

Дослідження самооцінки за методикою Дембо-Рубінштейн

(модиф. А.Прихожан)

Інструкція. Сторони людської особистості можна умовно зобразити вертикальною лінією, нижня точка якої буде символізувати найнижчий розвиток, а верхняя – найвищий. Вам пропонується сім таких ліній. Вони позначають: 1) здоров'я; 2) розум, здібності; 3) характер; 4) авторитет у оточуючих; 5) вміння багато чого робити своїми руками, умілі руки; 6) зовнішність; 7) впевненість у собі.

На вертикальних лініях відзначте певними позначками, як Ви оцінюєте розвиток у себе цих якостей на даний момент часу. Після цього позначкою відзначте, при якому рівні розвитку цих якостей Ви були б задоволені собою або відчули гордість за себе.  Час, відведений на заповнення шкали разом з читанням інструкції, 10-12 хв.

Обробка та інтерпретація результатів.

Обробка проводиться за шістьма шкалами (перша, тренувальна – «здоров'я» - не враховується). Кожна відповідь виражається в балах. Довжина кожної шкали 100мм, відповідно до цього відповіді педагогів отримують кількісну характеристику (наприклад, 54мм = 54 балів).

За кожною із шести шкал визначаються:

• рівень домагань – відстань в мм від нижньої точки шкали («0») до знаку «х»;
• рівень самооцінки – від «о» до знаку «-»;
• значення розбіжності між рівнем домагань і самооцінкою - відстань від знаку «х» до знаку «-», якщо рівень домагань нижче самооцінки, він виражається від'ємним числом.

Розрахувати середню величину кожного показника рівня домагань і самооцінки за  всіма  шкалами.

Рівень домагань. Норму, реалістичний рівень домагань, характеризує результат від 60 до 89 балів. Оптимальний – порівняно високий рівень  – від 75 до 89 балів, підтверджує оптимальне представлення про свої можливості, що є важливим чинником особистісного розвитку. Результат від 90 до 100 балів зазвичай засвідчує нереалістичне, некритичне ставлення педагогів до власних можливостей. Результат менше 60 балів свідчить про занижений рівень домагань, він  – індикатор несприятливого розвитку особистості.

Рівень самооцінки. Кількість балів від 45 до 74 («середня» і «висока» самооцінка) засвідчують реалістичну (адекватну) самооцінку.

Кількість балів від 75 до 100 і вище свідчить про завищену самооцінку і вказує на певні відхилення у формуванні особистості. Завищена самооцінка може підтверджувати особистісну незрілість, невміння правильно оцінити результати своєї діяльності, порівнювати себе з іншими; така самооцінка може вказувати на суттєві викривлення у формуванні особистості – «закритості для досвіду», нечутливості до своїх помилок, невдач, зауважень та оцінок оточуючих. Кількість балів нижче 45 вказує на занижену самооцінку (недооцінку себе) і свідчить про крайнє неблагополуччя у розвитку особистості. За низькою самооцінкою можуть ховатися два абсолютно різних психологічних явища: справжня невпевненість в собі і «захисна», коли декларування (самому собі) власного невміння, відсутність здатності і тому подібного дозволяє не докладати жодних зусиль.

Методики вивчення загальної самооцінки

Інструкція. Заповніть опитувальник, що містить 32 судження, з приводу яких можливі п'ять варіантів відповідей. Кожна відповідь кодується балами за схемою:
дуже часто-4,
часто -3,
іноді- 2,
рідко -1,
ніколи -0.
1. Мені хочеться, щоб мої друзі підбадьорювали мене.
2. Постійно відчуваю свою відповідальність за процес роботи.
3. Мене хвилює моє майбутнє.
4. Багато хто ненавидить мене.
5. Я менш ініціативна, ніж інші.
6. Мене хвилює мій психічний стан.
7. Я боюсь здатися невігласом.
8. Зовнішність інших набагато привабливіша, ніж моя.
9. Я боюсь виступати з промовою перед незнайомими людьми.
10. Я часто роблю помилки.
11. Шкода, що я не вмію говорити з людьми так, як слід.
12. Шкода, що мені не вистачає впевненості у собі.
13. Я воліла би, щоб інші люди частіше схвалювали мої дії.
14. Я занадто скромна.
15. Моє життя марне.
16. Багато хто неправильно думає про мене.
17. Мені ні з ким поділитися своїми думками.
18. Люди чекають від мене забагато.
19. Люди не дуже цікавляться моїми досягненнями.
20. Я трохи соромлюсь.
21. Я відчуваю, що багато людей не розуміє мене.
22. Я не відчуваю себе у безпеці.
23. Я часто хвилююсь, та даремно.
24. Я почуваю себе ніяково, коли входжу до кімнати, де вже сидять люди.
25. Я почуваю себе скуто.
26. Я відчуваю, що люди говорять про мене за моєю спиною.
27. Я впевнена, що люди майже все сприймають легше, ніж я.
28. Мені здається, що зі мною має статись якась прикрість.
29. Мене непокоїть думка про те, як люди ставляться до мене.
30. Шкода, що я не вельми комунікабельна.
31. У суперечках я висловлююсь тільки тоді, коли впевнена у своїй правоті.
32. Я думаю про те, чого чекають від мене інші.
Обробка даних.
Для виявлення рівня самооцінки потрібно підсумувати бали за всіма 32 судженнями. Сума балів:

від 0 до 25 – свідчить про високий рівень самооцінки, за якого людина, як правило, не обтяжена «комплексом неповноцінності», правильно реагує на зауваження і рідко піддає сумніву власні дії;

від 26 до 45 – свідчить про середній рівень самооцінки, коли людина рідко страждає від «комплексу неповноцінності» й лише іноді намагається підлаштуватися під думку інших;

від 46 до 128 – вказує на низький рівень самооцінки, за якого людина болісно сприймає критичні зауваження на свою адресу, намагається завжди зважати на думку інших і часто страждає від «комплексу неповноцінності».

Тест «Дерево»

Інструкція. Роздивитись дерево. Ви бачите на ньому і поряд багато чоловічків. Який чоловічок нагадує Вам себе, Вашому настрою і положенню? Виберіть його, обведіть його червоним олівцем, поясніть свій вибір. Тепер зеленим олівцем обведіть того чоловічка, яким Ви хотіли б стати і на чиєму місці опинитися.

Ключ.

Позиції №1, 3, 6, 7 –  характеризують установку на подолання перешкод.

№2, 11, 12, 16, 17, 18, 19 – активна життєва позиція та показники комунікабельності, дружньої підтримки, взаєморозуміння, взаємодопомоги, інколи, нехтування власними інтересами заради інших, альтруїзму.

 №4 – стійкість позицій (бажання досягти успіху без подолання перешкод).

№10, 15 – впевненість у своїх силах, комфортний стан, нормальна адаптація, досить високий статус у колективі.

№9 – мотивація на розваги.

№13, 21 – потреба у зміні діяльності, у відпочинку; замкнутість, тривожність, відчуженість, образа, гнів, може бути проявом серйозних проблем в колективі або  особистих негараздів.

№5  – втомлюваність, загальна слабкість, невеликий запас сил.

№8 – усування від колективних справ, відхід у себе, замкнутість, самостійність, в деяких випадках можливі прояви суїцидальної поведінки.

№20 – безпідставне бажання бути лідером, «командувати», «щоб моє було зверху», прагнення досягти лідерства в мікрогрупах; завищена самооцінка, установка на лідерство

№14 – кризовий стан, «падіння у прірву»; незадоволення ситуацією, що склалась в колективі, бажання привернути до себе увагу, в деяких випадках – бездіяльність, пасивність як роль, демонстративно занижена самооцінка: «Я сам нічого не можу».

Як підвищити самооцінку

Склади список своїх сильних сторін. Щонайменше двадцять. Тут не варто бути скромним. Подумай про ситуації, якими ти пишаєшся, з яких вийшов переможцем. Які риси характеру ти продемонстрував? Можеш запитати про це у друзів і знайомих. Що люди скажуть про твої позитивні сторони? Часто перечитуй цей список. Окрім того, він допоможе відповісти на таке запитання на співбесіді.

Напиши перелік власних досягнень. Можеш почати ще з садочку. Чого ти досяг, які перемоги отримав? І зараз мова не лише про конкурси/олімпіади, а про перемоги над самим собою.

Підготуй виступ у стилі ТED про одну зі своїх переваг чи власну перемогу. Люди люблять слухати історії. Уяви себе спікером конференції ТЕD і розкажи про власні переваги й успіхи у житті, про те, як ти до них дійшов, незважаючи на всі труднощі. Сам собою запишаєшся.

Навчися приймати компліменти. Коли тобі говорять щось приємне, не варто заперечувати і казати «Та ну, ні, це зовсім не так». Не соромся, приймай хороші слова із вдячністю. Не знаєш, що відповісти? Скажи «Дякую, дуже приємно».

Не порівнюй себе з іншими. Завжди є хтось, хто робить щось краще. Але є і той, хто робить щось гірше. Фішка тут у тому, що ми всі різні, кожен із нас неповторний, зі своїми перевагами та недоліками, схильностями. Сприймай себе як унікальність, яка значима вже тому, що вона просто є. Єдина людина, з ким можеш себе порівнювати – це ти колишній(-я). Намагайся перевершити себе, а не одногрупника чи сусіда.

Хвали інших. Щиро і з усмішкою на обличчі. Варто спокійно сприймати успіхи людей, намагатися тішитися ними, робити іншим компліменти. Це убезпечить тебе від заздрощів, а отже – підвищить самооцінку. Як? Коли ти заздриш, це означає, що хтось кращий за тебе, а ти гірший(-а). Сприймай людей рівними собі, зрозумій, що всі не міряють успіх за однією шкалою.

Обмеж спілкування з людьми, які знижують твою самооцінку. Такі є майже у кожному середовищі. Вони вказують на власну бездоганність і твої недоліки, поруч із ними почуваєшся неповноцінним(-ою), гіршим(-ою), наче в тіні цих сумнівних друзів. Можливо, у них завищена самооцінка, або ж вони заздрять тобі. Не дозволяй таким людям впливати на думку про себе. Якщо це друзі, то проводь із ними менше часу, якщо одногрупники, то краще взагалі припинити контактувати.

Навчися рефреймінгу. Тобто навчися бачити позитив у кожній ситуації. Якщо ти десь схибив(-ла) – не поспішай сварити себе словами «Який(-а) же я невдаха / дурний(-а) / забудькуватий(-а)». Краще спробуй знайти хороші моменти в кожному випадку. Запізнився(-лася) на пару? Зате хоч виспався(-лася) (чи додивився(-лася) сезон улюбленого серіалу вночі).